Запорозькі козаки провели круглий стіл на честь великого гетьмана – фундатора першої Запорозької Січі – Дмитра Івановича Вишневецького (Байди).

ByVolodymyr Kondratevych

Запорозькі козаки провели круглий стіл на честь великого гетьмана – фундатора першої Запорозької Січі – Дмитра Івановича Вишневецького (Байди).

За встановленою традицією, з липня 2014 – го року, в Запоріжжі учасники козацького патріотичного руху опору проводять культурно-історичні заходи на честь видатного полководця, організатора першої Запорозької Січі, сміливого воїна, захисника християнства та українського народу князя Дмитра Івановича Вишневецького (Байди). За оцінками багатьох професійних істориків та інформації з друкованих джерел за даною темою в цьому році виповнюється 500 років з дня народження, ставшого легендарним та відомим в світі як цар Леонід, король Артур чи Едвард Чорний принц талановитий керманич січовиків зробив вагомий внесок в організацію оборони від нападників та ворогів тих далеких драматичних часів, що залишилися в пам’яті народу як період майже безперервних бойових походів та нападів на рідну землю недругів з різних сторін.

Тому  потужні громадські організації – “Міжнародний союз козаків “Запорозька Січ”, “Велика Рада отаманів Запорозького козацтва”, “Запорозьке військо Низове “Запорозька Січ”, “Всесвітня Генеральна асамблея нащадків козацьких родів”, Всеукраїнська федерація “Спас”, “Запорозький козацький звичаєвий лицарський орден ім. Д.І. (Байди) Вишневецького, “Козаки-запорожці”, “Гетьманська шляхетська академія ім. Дмитра Вишневецького”, науковці Запорізької державної інженерної академії, представники Народного Руху України, письменники та журналісти, культурологи зібралися в приміщенні Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки з метою вшанування пам’яті першого січового керівника запорожців та поширення інформації про його життя та бойові походи в суспільстві. Була зроблена спроба поєднати минуле й сьогодення. На конкретних прикладах довести наявність спільних геополітичних проблем в майбутньому розвитку української державності та незалежності.

Після виконання присутніми Гімну України та проведення молебну під проводом отця Василя УПЦ КП учасники почали дискусію.

Мені, як доповідачу було приємно побачити наявність в залі молоді, студентів, козаків. Багато отаманів прийшли з документами, гарно підготувалися, зробивши виставку цікавих та необхідних для розуміння масштабності фігури Вишневецького працівники-колеги бібліотекарі.

Треба підкреслити, що розглядаючи ту чи іншу величезну постать – політичного чи державного діяча треба не забувати в яких умовах приходилося йому діяти. Яка в країні була військово-політична та культурно-господарча ситуація, де були друзі та вороги, яку країну вони прийняли, що залишили по собі, чому приймали рішення про мир або війну.

Дмитро Іванович Вишневецький народився в сім’ї державних діячів, воїнів, прадіди якого Рюриковичі, Корібути, Острозькі, Збаразькі. Він був нащадком відомих та впливових на той час аристократичних родів, отримав гарне виховання та освіту. Ще з юності займався господарчими та військовими справами, приймав активну участь у згонах Бернарда Претвіча на Очаків – міцну фортецю Османської імперії. За вже тоді виявлені таланти та військову звитягу був поставлений керувати окремою частиною. За даними істориків та документальних свідоцтв був старостою брацлавським та вінницьким. З 1551-го року король Сигізмунд ІІ Август, безперечно, враховуючи його особисті здібності, високий професіоналізм та досвідченість у оборонних та господарчих справах, високе шляхетне походження, знання місцевості призначає майбутнього гетьмана старостою міст-фортець Черкас та Канева. Тепер його пряме завдання – створення дійового заслону тогочасним вкрай  небезпечним татарським набігам  на українські землі та територію всієї польсько-литовської держави. Вишневецький, як далекоглядний політик гарно розумів гостру необхідність створення об’єднання християнських держав у боротьбі з загрозою цивілізаційного характеру-

Оттоманською Портою та Кримським ханством, фактичним васалом турків. Необхідності створення системи укріплень та будування фортець на південному кордоні держави. Підтвердження тому є створення за свій власний кошт укріплень – фортеці на острові Мала Хортиця. Керівництву литовсько-польської країни він вже потім все пояснив, а король надіслав йому похвалу, але до дій Дмитра ставився обережно. Час йшов, а вже знаменитий, рішучій та з фортуною в бойових справах Вишневецький багато разів ходив на Азов, Іслам-Кермен, Очаків. Це було неможливо без створення ним справжньої передової за тактикою та стратегією козацької армії, встановлення військової дисципліни у походах на підставі стародавніх традицій та звичаї відповідальності та демократії, взаємної братерської допомоги та покарання винних у злочинах, тогочасного розуміння добра та зла. Його висока майстерність та говорячи мовою теперішнього часу, науковий підхід до розробки переможних походів та операцій будь то штурм замків, морський рейд, спільні дії на суші та на морі з використання у взаємодії артилерії, кінноти, пластунів, диверсантів та козаків-моряків на чайках заслуговує вивчення не тільки істориками, а й сучасними викладачами інститутів та академій в армії. Думаю не буде перебільшенням сказати, що прообраз військ швидкого реагування у комбінації із стратегічною розвідкою та спеціальними заходами превентивного характеру та при необхідності диверсіями надавали перевагу в бою козакам, а далі йшла перемога. Завдяки Дмитру Івановичу багато людей повернулися з полону додому, а ще більше не потрапило в ясир та вбито внаслідок набігів. Потім багато ватажків козацького руху, отаманів Запорозької Січі вивчали та розвивали науку перемагати Байди-Вишневецького. Дуже цікавим в біографії героя було рішення податися до Стамбулу. На жаль, сьогодні немає достовірної інформації про завдання такого переходу через море. В різних джерелах написано, що була служба у султана Сулеймана або була мета визволити з полону родичів, але учасники круглого столу, серед яких учасники бойових дій, старші офіцери ЗСУ, ветерани СБУ, державні керівники, науковці з великим досвідом припустили, що нічого окрім бажання служити своєму народу це відрядження не несло. Впевнений необхідно шукати правду, а за робочу гіпотезу взяти можливість зібрати безцінну розвідницьку інформацію  прямо в серці ворожого табору – в столиці Порти, в Стамбулі. Враховуючи безстрашність та винахідливість, його високий бойовий дух, а також необхідність такої місії для глобальної безпеки держави це було зробити необхідно. Враховуючи негативне відношення до Вишневецького Івана Грозного (особливо його вислів: “Прийшов, як пес, і втік, як пес …” гарно характеризує стосунки між двома керівниками) можна теж припустити, що була й інша таємна, може розвідницька місія. а в реаліях Дмитро Іванович також задіяв весь можливий потенціал у боротьбі із турками та татарами, що були грізною силою. За різними джерелами за одне тільки ХVІ століття було сорок нападів. Після початку у 1561 році війни Литви проти Москви знаменитий ватажок, очільник козацького руху повернувся до справ на Дніпрі, Сигізмунд ІІ прийняв його ” в свою ласку господарську “, що необхідно підкреслити –  гетьман повернувся з 300-ми запорожцями та 1500-ма козаками отамана Водоп’яна ( до цього служили московському царю ).Все говорить про виключні здібності та бажання зробити користь своєму народу на полі брані. захищаючи свою землю зброєю та високим дипломатичним мистецтвом. Не можна не згадати й про будування міста Старочеркаськ на Дону та призначення Черкашина з Черкас першим кошовим отаманом. Та величезну допомогу святій православній християнській церкві на Кавказі, де десятки тисяч людей прийняли святу віру. Все це результат колосальної енергії, впевненості в правоту своєї справи, любові до Вітчизни, бажання захистити її всіма можливими засобами, створити в майбутньому умови для мирного, свобідного та незалежного життя. Смерть героя-мученика. якого за наказом султана Сулеймана ІІ було страчено із звірячою люттю ( скинуто на гак ) є прикладом наступним поколінням служінню своїй державі та високої поваги та відданості вірі.

З яскравими та важливими для формування громадської думки та поглядів молоді на національних героїв сивої давнини виступили Костянтин Рижов, Павло Білан, капелан отець Володимир, отець Василь, священник УПЦ КП, Ілля Лапін, Костянтин Лямцев ( перший голова обласної організації Народного Руху України ), проректор ЗДІА Генадій Коломоєць, Віталій Пилипенко, Євген Жаворонков, Віктор Прийменко, ветеран, викладач, морський козак, організатор багатьох козацьких регат Олег Щекотіхін, Валентина Шаповалова.

Присутні – учасники заходу запропонували прийняти Програму розвитку козацтва під назвою: “Запорожжя – духовна козацька столиця України”, вшанувати пам’ять першого організатора Запорозької Січі створивши художні та документальні фільми за допомогою міністерства культури України, запропонувати міністерству оборони України використовувати символіку та називати військові частини, що мають виключні заслуги та досягнення у бойових справах ім’ям Дмитра Вишневецького, провести уроки мужності, де розповідати про подвиги січовиків під проводом Дмитра Івановича, облаштувати авто та тролейбусні зупинки радіоінформаторами в м. Запоріжжі про видатні подвиги запорожців, що віками боронили нашу землю. Було підкреслено й важливе значення своєрідної екстраполяції минулого на теперішній час, коли країна потребує нових Вишневецьких, нових героїв – захисників. Сьогодні запорозькі козаки, що на початку 2014-го року створили рух опору, пішли в самооборону, добровольцями на фактичну війну з бандитами та окупантами, без пільг та заохочень охороняли мир та спокій жителів області на блок-постах, стратегічних об’єктах, проводили операції, спільно з правоохоронними органами, армією, та прикордонниками, організували інформаційний спротив, виховні, ідеологічні та культурно-історичні заходи національно-патріотичного напрямів. є справжніми нащадками видатних прадідів, що ділом доказали своє право носити високе звання запорозького козака – захисника Руси-України.

З повагою,
Голова Великої ради отаманів Запорозького козацтва,
кандидат наук державного управління,
автор книг, військовий історик Дмитро Сухінін

Запоріжжя, обласний оперативний штаб руху опору,
6.07.2017р.

 

About the author

Volodymyr Kondratevych administrator